зіпсований

зіпсований
1) spoiled, spoilt; (несправний) defective, faulty, out of order; (пошкоджений) damaged; (про продукти) gone bad, tainted, rotten

зіпсований виборчий бюлетень — mutilated ballot

зіпсований замок — broken lock

зіпсований продукт — spoilage

зіпсований файл — garbled file

2) (розбещений) corrupt; depraved, perverted, vicious
3) (про дитину) spoiled

Українсько-англійський словник. - ИТФ "Перун". . 2009.

Игры ⚽ Нужен реферат?

Look at other dictionaries:

  • гіпсований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до гіпсувати …   Український тлумачний словник

  • загіпсований — а, е, мед., с. г. Дієприкм. пас. мин. ч. до загіпсувати …   Український тлумачний словник

  • зіпсований — рідше зопсо/ваний, а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до зіпсувати, зопсувати. || зіпсо/вано, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Який зіпсувався, став непридатним для використання, вживання. 3) у знач. прикм. Який змінився на гірше, погіршав. 4) …   Український тлумачний словник

  • незіпсований — а, е. 1) Який не зіпсувався; придатний для користування. 2) Який не піддався поганим впливам; морально чистий …   Український тлумачний словник

  • зіпсований — 1) у знач. прикм. (який зіпсувався, став непридатним для використання, уживання), пошкоджений, ушкоджений, зі[о]псутий, порчений; дефектний, бракований, ґанджовитий (який має дефект, ваду); несправний, поламаний, зламаний (який поламався) 2) див …   Словник синонімів української мови

  • гіпсований — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

  • загіпсований — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

  • зіпсований — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

  • незіпсований — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • понівечений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до понівечити. || поні/вечено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Поламаний, зіпсований, зруйнований. 3) у знач. прикм. Побитий, покалічений. || Підірваний, ослаблений. 4) у знач. прикм. Спотворений. ||… …   Український тлумачний словник

  • розбещений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до розбестити. 2) у знач. прикм. Морально зіпсований, з поганими, аморальними звичками. || Який виражає моральну зіпсованість. || у знач. ім. розбе/щений, ного, ч.; розбе/щена, ної, ж. Морально зіпсована людина. 3) …   Український тлумачний словник

Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”